Людські пороки та їх усунення

Людські пороки і їх усунення

Дана стаття спрямована на сучасний погляд щодо людських цінностей і те, яким чином ми порушуємо Закони Всесвіту.

Поро́к або в простонароді "гріх" (англ. vice, нім. Laster) — стійка негативна моральна якість або духовна вада, що являється антонімом протиставним Істині та Добру.

Перший в переліку – егоїзм (лат. ego – я) – поведінка, яка ставить на меті думку про власну вигоду, користь, незважаючи на інтереси оточуючих або інших людей, для нього ціль він сам, а інші – це засоби досягання цілей. Його протилежністю являється альтруїзм, хоча сучасна психологія не згодна з таким протиставленням. Якщо для вас егоїзм нормальна норма поведінки, незважаючи на супутній стан, в якому ви можете перебувати (страх, гнів, радість, ревнощі, надія, гнів, скорбота) – вам негайно потрібно з цим щось робити. Прохання його не плутати з любов’ю до себе.
«Прийде гординя, та прийде і ганьба, а з сумирними - мудрість».
«Загибелі передує гордість, а падінню - гордовитість». 
«Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з гордими». 
«Перед падінням підноситься серце людини, а смиренності передує слава». 
«Гординя ока та гордовитість серця, відрізняє нечестивих, - гріх». 
«За покорою слідує страх Божий, багатство, слава, і життя». 
«Гордість людини принижує її, а покірливий духом осягає честь».
Рішення: ставитись до оточуючих так, як до самого себе, і до себе, як до оточуючих.

Самоексплуатація, дуже суперечливий порок – тут не все так просто, з однієї точки зору для розвитку суспільства потрібно повністю усунути експлуатацію одними людьми іншими. Проте на зміну цього явища прийде самоексплуатація – коли кожна людина почне вигадувати собі роботу та виконувати її. А тут, при постійній самозайнятості їй навряд чи вдасться досягнути стану Блага, умиротворення, любові, вищого розуміння. Частково до таких людей можна віднести трудоголиків, які мають дещо завищену рамку відповідальності, активності і вини. Основна ціль для них – рух задля руху, аби не стояти на місці, і не важливо в якому напрямку – вони готові знайти собі роботу, а якщо такої немає, то придумати. Вони самі хочуть усім керувати – часом, коштами, працівниками. А це ніяк не допомагає розвитку, а тримає їх в рамках самовиживання.
Рішення: спокійно вимагати від інших виконання їх обов’язків, прийняття життя таким, яким воно є, дати можливість подіям входити в ваше русло.

Жадність (рос. алчність, лат. avaritia, грец. filarguria) - жага до здобування, іншими словами жадання наживи, користолюбство. Це одна з форм відношення до оточення, невміння або небажання ділитись тим, що належить людині (особливо при надлишку або надмірній кількості матеріальних і нематеріальних благ).
Ця риса передує до незадоволення як власного, так і зовнішнього оточення. Людина має тільки тоді, коли готова щось віддати. 
«Закрийте долонею повну чашу чистої води, - вона застоїться і протухне. Віддайте цю воду океану – і ви його збагатите».
«Жадібність розпочинається там, де закінчується бідність»
«Жадібність – це постійна бідність в страху перед жебракуванням»
Рішення: потрібно мати таке відношення до життя «Бог дав, Бог взяв», «Я прийшов в цей світ ні з чим, ні з чим я з нього і піду», потрібно виховувати в собі замість характеру Скруджа характер дарувальника чи благовісника – як Мулан (Хуа Мулань), Моани або відомого усім кота Леопольда. 

Манія  величі – чергова негативна риса, що часто зустрічається в оточені, її характеризує надмірна самооцінка і самопіднесенність особистої постаті і перебільшення свого значення. 
Проявляється це у формі ірраціональної необхідності самооцінки, занепокоєння щодо власної слави, впливу, влади, багатств тощо. В сучасній психології даний стан вважають особливим психічним розладом – різновид параної. Характеризується придуркуватими фантазіями або бажаннями щодо влади, геніальності, могутності.
Рішення: мислити з точки зору «Перед Богом усі однакові, в кожного свій шлях, в кожного своя місія»
«Відчувши самовпевненість, пригадуй невдачі.
Відчувши достаток, згадай про голодні дні.
Відчувши благодушність, згадай змагання.
Відчувши велич, згадай приниження.
Відчувши могутність, спробуй зупинити вітер.
Отримавши багатство, згадай час злиднів.
Відчувши гординю, згадай миті слабкості.
Відчувши себе незрівнянним, подивись на зірки»
               Ог Мандіно «Найвеличніший торговець в світі»

Самообман – обман самого себе, шляхом навіювання собі думок, які не відповідають дійсності.
До тих пір, поки все, що відбувається навколо нас відповідає нашим внутрішнім шаблонам, до тих пір у нас все добре. Як тільки зустрічається така реальність, яка цьому не відповідає (наприклад при нашому звільненні з роботи, зраді, нелюбові) – ми впадаємо у відчай. І це відбувається не із-за самої події, а із-за того, що наша проекція або плани не здійснились (прохання не плутати ситуація план-мрія-бездіяльність з цілі-план досягнення-дія-результат). Окрім цього, реальність, що оточує нас нейтральна з однієї точки зору, і одночасно ряд подій і ситуацій даються людині для отримання нею досвіду, знань, висновків, і також для повернення людини на Шлях Істини. Якщо ви не готові прийняти цю аксіому, то будьте готові до постійних нападів депресії, меланхолії і інших апатичних синдромів.
Самообман в певній мірі властивий кожній людині – потрібно розуміти, що він може мати різні форми, якості і вираженість. Все залежить тільки від нас самих і нашого усвідомлення.
Рішення: починайте жити усвідомлюючи хід подій і життя, зустрічати новини і ситуації не як покарання чи виклик, а як можливість вивчення себе і своїх можливостей, перестаньте на все накладати свою власну матрицю реальності з поділом на чорне/біле, реальність, вона кольорова, і ви повинні бути вдячні їй за кожний момент, наданий вам.

Користолюбство або зажерливість (одна з форм жлобства) – жадібність до наживи, багатства, і виражається у постійному потикані і задоволення власних потреб шляхом прямої чи непрямої дії на оточення і отримання з цього власної вигоди.
Така людина думає тільки про свою вигоду не дивлячись на наслідки. 
Рішення: «Отримуємо те, що віддаємо» – один із Законів достатку Всесвіту, межі і можливості якого безмежні. Все те, що ми маємо – найкраще, що ми можемо мати в даний момент. Кожен отримує по своїм діям, думкам, вірі і вчинкам – по тому, що віддає.
«Бути недосяжним - дбайливо торкатися до навколишнього світу. 
З'їсти не п'ять перепелів, а одного (розуміння як власних дій, оскільки перепел – птах, що не літає із-за зайвої ваги, так і можливим шкідливим впливом для здоров’я від їх вживання).
Не калічити рослини лише для того, щоб зробити жаровню.
Не підставлятися без необхідності силі вітру.
Не використовувати людей, вижимаючи з них все, особливо з тих, кого любиш.

Жадоба влади – влада спокушає і захоплює багатьох, хто спробував її смак, причому настільки, що люди готові йти на злочини любого масштабу – від вбивства близької людини, до вбивства десятків, сотень і тисяч задля утримання цієї самої влади в своїх руках.
За часів існування Османської імперії Мехмед Завойовник (Османський султан, Мегмед ІІ Фатіг, 1444-1446, 1451-1481 р.) видав закон «Той з моїх синів, який стане на престол, має право вбити своїх братів, задля порядку на землі» - чим «допоміг» власній імперії протягом двох століть існувати в внутрішній боротьбі і вбивствах за право володіння престолом.
Роксолана (Гюррем Султан, Олександра Лісовська) – одна з найхитріших, підступних і страсних жінок гарему султана Сулеймана І, яка змогла вмовити його вбити власного сина-наслідника престолу Мустафу, щоб наступником став її власний син Селим ІІ. За «збігом обставин» всі інші 19 синів Сулеймана І будуть задушені.
Іван Грозний садив монахів на бочки з порохом і «Возносив їх в небо», підвішував неугодних йому бояр за бороди і радо вигадував різні «цікаві ігри». Знаменитий подвиг – вбивство власного сина, який заступився за свою дружину всупереч безумовної влади батька над всіма і усім.
Імператор Риму Нерон для утримання влади наказав підпалити власне місто, пожежі в якому тривали 9 діб. Після цього свої звинувачення він направив на ранніх християн. Не знехтував він і вбивством своїх двох дружин і власної матері.
За згодою Олександра І (1777-1825 р) для здійснення палацевого перевороту і отримання престолу вбив власного батька.
Петро І (1682-1725 р) – поступився своїм престолом власній дружині Катерині ІІ, якій в цьому допоміг граф Орлов.

Причина таких дій людей – бажання мати орієнтацію на перевагу над всіма іншими, а це – нереалістична і нереальна ціль.
Рішення: постійно підвищувати і розвивати власні соціальні інтереси. Зрозуміти свій стиль життя. Зрозуміти і знайти себе.

До порівняння – «офіційний» християнський перелік земних гріхів.

Гординя, гордість (в значенні «зарозумілість» або «пихатість»), марнославство – pride, vanity – надмірна віра у власні можливості, що вступає в протиріччя з величчю Всесвіту. Вважається гріхом, від якого відбуваються всі інші. Гордість (в значенні «почуття власної гідності» або «почуття задоволення від чого-небудь»).

Заздрість – envy – бажання чужих достатків, статусу, можливостей або ситуації. Є прямим порушенням десятої християнської заповіді. Марнославство (історично воно було включено в поняття гордині), ревнощі.

Гнів – anger, wrath – протиставляє любові почуття сильного обурення, невдоволення, помсти (хоча вона без гніву не обходиться).

Лінь, неробство, зневіра – sloth, acedia, sadness – уникнення фізичної і духовної роботи.

Жадібність, жлобство, скупість, грошолюбство – greed, covetousness, avarice – бажання матеріального багатства, спрага наживи, з ігноруванням духовного.

Обжерливість, обжиралово, свиножорство – gluttony – нестримне бажання споживати більше, ніж того потрібно.

Хтивість, блуд, хіть, розпуста – lust – пристрасне бажання плотських задоволень.

І дайте самі собі відповідь – скільки разів на день ви порушуєте ці норми? І не питайте, чому ви так живете як є. Мабуть це є ціна ваших дій.

Написати відгук

Ваше Ім’я:

Ваш відгук: Увага: HTML не підтримується! Використовуйте звичайний текст.

Оцінка: Введіть код, вказаний на зображенні: