Синдром Жильбера

Синдром Жильбера 

Синдро́м Жильбе́ра (холемія, конституційна гіпербілірубінемія, ідіопатична некон'югована гіпербілірубінемія, негемолітична жовтяниця) - пігментний гепатоз, синдром з аутосомно-домінантиним типом успадкування, що характеризується підвищенням рівня непрямого білірубіну в крові із-за порушення внутрішньоклітинного транспорту білірубіну в печінкових клітинах (гепатоцитах) до місця його з'єднання з глюкуроновою кислотою, зменшенням рівня гіпербілірубінемії під дією фенобарбіталу. Також синдром визначають як доброякісну сімейну некон'юговану гіпербілірубінемію помірної виразності, яка не пов'язана з гемолізом еритроцитів.
Простою "немедичною мовою" – це захворювання спадкового типу, що виявляється у вигляді постійного або тимчасового підвищення в крові рівня білірубіну, появою жовтяниці, а також в деяких інших специфічних симптомах. Слід зауважити, що хвороба Жильбера є захворюванням абсолютно не небезпечним, і, більш того, не вимагає спеціального лікування.

Причини
Основна причина - генетично обумовлена нестача певного ферменту в печінці, що бере участь в процесі обміну білірубіну.

Симптоми
Слід зазначити той факт, що вони носять найчастіше непостійний  характер. При цьому прояв і загострення симптоматики виникає при фізичних навантаженнях (спорт), стресах, голодуванні, прийомі медпрепаратів, алкоголю. Свою роль можуть зіграти і перенесені захворювання вірусного типу (ГРЗ, грип, гепатит та ін.). Проявляється хвороба появою легкої жовтушності (іктеричності склер), а в деяких випадках такий прояв може мати одиничний характер. До цього слід додати часткову зміну забарвлення долонь та стоп, пахвових областей, носогубного трикутника. Також жовтушність може спостерігатись на інших слизових оболонках. 
Більше половини скарг на дану хворобу мають диспепсичний характер – це відсутність апетиту, нудота, порушення стулу (запори, проноси), метеоризмі, печії, загальною слабкістю, неприємними відчуттями в області печінки. Щодо печінки, то за даними досліджень вона збільшується в розмірах до 50%, і 10% хворих мають істотне збільшення селезінки. 

Лікування
Оскільки основною ознакою, яка при діагностиці дозволяє визначити дане захворювання являється підвищений рівень білірубіну в складі крові, то використовується проба з застосуванням фенобарбіталу. Після його прийому рівень білірубіну в крові падає. Як зазначено, специфічного типу лікування при синдромі Жильбера не потрібно і захворювання не є небезпечним для хворого. Між тим, для його виявлення призначається цілий ряд лабораторних досліджень, аналізів і проб. Дотримання режиму сприяє утримуванню білірубіну в нормі або на рівні з незначним підвищенням показників, не провокуючи проявів захворювання.

Дивитись Гіпербілірубінемія спадкова

В випадку, якщо ви не являєтесь професійним медичним працівником, будь-яке самолікування може як позитивно, так і негативно вплинути на патологію. Даний матеріал відноситься до категорії рекомендованого і не виключає необхідності проходження медичного лікування в спеціалізованих закладах охорони здоров'я.

Психосоматика хвороби
Причини хвороби
Внутрішня і зовнішня упередженість. Односторонні висновки.

Можливе рішення, що сприяє зціленню
Я терпимо, співчутливо і з любов'ю ставлюся до всіх людей, включаючи себе.

Написати відгук

Ваше Ім’я:

Ваш відгук: Увага: HTML не підтримується! Використовуйте звичайний текст.

Оцінка: Введіть код, вказаний на зображенні: